ТОВ на третій групі єдиного податку зі ставкою 5% не є платником ПДВ. З цього часто роблять висновок, що ПДВ для такого підприємства не існує. Для власних послуг це здебільшого так, але за послуги, отримані від нерезидентів, ПДВ може виникнути, і тоді подається окремий розрахунок. Нижче розглянуто, хто веде облік, коли ПДВ не нараховується, а коли його потрібно сплатити.
Єдиний податок не звільняє юридичну особу від бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає спосіб організації обліку. Облік може вести:
- бухгалтер у штаті або бухгалтерська служба;
- зовнішній бухгалтер чи аутсорсингова компанія за договором;
- керівник підприємства.
Передача обліку на аутсорсинг не знімає відповідальності з керівника. У договорі з бухгалтером доцільно прямо визначити, чи входять до послуг перевірка платежів нерезидентам, класифікація операцій і подання розрахунку за послуги нерезидентів.
Послуги українським замовникам
ТОВ на ставці 5%, не зареєстроване платником ПДВ, виставляє рахунок без ПДВ. Для замовника-платника ПДВ така послуга не формує податковий кредит, і це варто враховувати в ціноутворенні.
Послуги іноземним замовникам
Розроблення й тестування програмного забезпечення, оброблення даних, консультації з питань інформатизації належать до послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 ПКУ. Місцем їх постачання вважається місце реєстрації отримувача як суб'єкта господарювання. Якщо замовник іноземний, місце постачання розташоване за межами України, і така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ в Україні. Вона також не враховується при підрахунку обсягу операцій для реєстрації за п. 181.1 ПКУ.
Відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПКУ отримувач послуг нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою (20%) або за ставкою 7% для окремих категорій послуг. За позицією ДПС це стосується й неплатників ПДВ, зокрема платників єдиного податку. Податкова накладна неплатником не складається, натомість подається спеціальний розрахунок. Податкового кредиту у неплатника немає, тому нарахований ПДВ є додатковою вартістю придбання.
| Придбання | Що перевіряється |
|---|---|
| Розроблення ПЗ, консультації, послуги інформатизації | Чи належить послуга до п. 186.3 ст. 186 ПКУ (місце постачання визначається за місцем реєстрації отримувача) чи діє загальне правило |
| Реклама в іноземних сервісах | Чи є операція рекламною послугою з п. 186.3 ПКУ |
| Хмарна інфраструктура, оброблення даних | Фактичний зміст: оброблення даних, електронна послуга чи інша послуга |
| Підписки на програмне забезпечення | Послуга доступу, електронна послуга чи передача прав; статус постачальника в Україні |
Отримувач, не зареєстрований платником ПДВ, подає «Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами… на митній території України». Форма затверджена наказом Мінфіну від 28.01.2016 № 21.
| Дія | Строк | Приклад (послуги отримано в жовтні 2026) |
|---|---|---|
| Подання розрахунку | 20 календарних днів після закінчення звітного місяця | до 20.11.2026 |
| Сплата нарахованого ПДВ | 10 календарних днів після граничного строку подання | до 30.11.2026 |
Приклад розрахунку
Якщо оподатковувана послуга нерезидента має гривневу вартість 40 000 грн (за курсом НБУ на дату виникнення зобов'язань), ПДВ за ставкою 20% становить 8 000 грн. Ця сума сплачується до бюджету й до податкового кредиту не потрапляє.
- Зібрати договір, рахунок, акт чи інший документ, що описує послугу, і платіжні документи.
- Визначити, чи є постачальник нерезидентом і чи зареєстрований він в Україні платником ПДВ (ст. 208-1).
- Класифікувати послугу за ст. 186 ПКУ (п. 186.2, 186.3, 186.3¹ або загальне правило п. 186.4).
- Якщо місце постачання за межами України, український ПДВ не виникає. Якщо в Україні, нарахувати ПДВ на базу за п. 190.2 ПКУ.
- Подати розрахунок за місяць отримання послуг у строк 20 днів.
- Сплатити ПДВ у строк 10 днів і зберегти підтвердні документи.
- Вважати, що ставка 5% повністю виключає ПДВ. Обов'язок за п. 208.2 ПКУ від ставки єдиного податку не залежить.
- Не аналізувати іноземні підписки та рекламу. Висновок «не оподатковується» без перевірки місця постачання призводить до недоплати.
- Орієнтуватися на назву послуги. «IT services» або «software subscription» у рахунку не визначає місце постачання.
- Не прописати міжнародний ПДВ у договорі з аутсорсером. Без цього контроль таких операцій може залишитися без виконавця.
Згідно з п. 293.3 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку для третьої групи становить 3% для платників ПДВ і 5% для неплатників. Перехід на 3% означає реєстрацію платником ПДВ: нарахування 20% на послуги резидентам, податкові накладні в ЄРПН і декларація з ПДВ. Вигода залежить від структури доходів і витрат, зокрема від обсягу вхідного ПДВ. Для експорту ІТ-послуг, що не є об'єктом ПДВ, перехід на 3% зазвичай дає економію лише на самій ставці.
ТОВ на третій групі (5%) веде бухгалтерський облік, не нараховує ПДВ на власні ІТ-послуги резидентам і нерезидентам і не подає декларацію з ПДВ. Водночас за послуги нерезидентів, місце постачання яких розташоване в Україні, нараховується ПДВ і подається розрахунок протягом 20 днів із наступною сплатою протягом 10 днів. Це потребує аналізу кожної іноземної операції й перевірки статусу постачальника.